Здавалось мені, що русалки ось-ось
Вродливі, як янголи, вийдуть рядами
І перли ясні позбірають для кос,
І мовчки себе заквітчають квітками.
Здавалось, що мармор увесь оживе,
День нагло погасне, засвітються зорі,
І кожная квітка другу обівьє,
І кожний листок до листка заговоре.
І мармор зітхнув, і ожив, і ростав…
І казки не стало… І тильки добою
Лист жовтий поволі на землю спадав,
Та ніжні стократки схилялись з журбою.
