Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/93

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Тануть,
Вьянуть
 Сніги, —
Як крізь хмари летючі
Гляне сонце блескуче,
Усміхнеться в привіті,
Розільється в блакіті.
 Тане сніг,
 Вьяне сніг,
 Гине!
Тане,
Вьяне
Мій сум, —
Як в уяві ти встанеш
І в усмішці ростанеш
І простягнеш через милі
Своі руки сніжно-білі.
 Тане сум,
 Вьяне сум,
 Гине!

1906 р.