У наші часи на околиці Никиполя є руіни окопів, та тільки ті окопи роблені не запорожськими руками, а російським військом та украінськими козаками під час походу на Кизикермень та Тавань, року 1695, під приводом боярина Шереметьєва та гетьмана Мазепи.
З памьяток Запорожжя у Никиполі досі єсть запорожський зімовник, невеличка гармата, знайдена недалеко Никиполя у Великому Лузі року 1872, хрест з запорожськоі церкви та ще чимало церковних речей у самому соборі[1]).
Ліси по околицях Никиполя та на острові Орловому переведено й понівечено, мабуть, дужче з усього Великого Лугу, а проте ще року 1916 никипольські стрільці хвалились мені, що на Орловому острові у них найкраще полювання.
Далеко менше памьяток запорожського життя лишилося по лівому, або південно-східному берегу Дніпра. Це цілком зрозуміло, бо той берег ще від часів татарськоі руіни і до часів Новоі Січі лишався татарським. На лівому боці Дніпра запорожська влада була дійсна тільки між річками Орелью й Самарою. Пізніше вона захопила ще річку Вовчу й Кальміус, хоч татари раз-у-раз пору-
- ↑ Докладно дивись: Яворницький „Запорожье“, ч. II, стор. 47.
