Про місцевість, де тепер город Олександрівськ, дід Нагірний, що мав року 1884 девьяносто шість літ, розказував Я. П. Новицькому, між иншим, таке:
«Річка Московка була глибока і по ній було багато звіря й птиці. Жили й тут запорожці. Як не було ще тут кріпости, то в плавнях і скрізь по-над Московскою був такий ліс, лоза та очерет, що й звір не пролізе, а як пригнали 40.000 лапотників копать вали (будувати кріпость), то вони все за одну зіму звели».
Там, де річка Московка падає в Дніпр, од неі одбивається протока, що сполучається з Дніпром і зараз же одбивається од нього у ліву руку. Та протока зветься Кушугумом. Одбившись од Московки й Дніпра, Кушугум тече до німецької колоніі Шенвиза, а далі по-під степовими горами на південь до сполучення з річкою Кіньською. Ширина Кушугуму невелика, але глибочина у весняну повідь досягає трьох сажнів, так що в нього заходять навіть берлини за вагою. У першу повідь (март місяць) вода з Московки тече Кушугумом у Дніпр; у другу ж повідь (апріль—май) Кушугумом тече Дніпрова вода. У осени Кушугум подекуди пересихає і розбивається на плеса.
Згаданий вище дід Нагірний так оповідав д. Я. П. Новицькому про Кушугум[1]).
«Кушугум річка взялась з Московки; вона вузенька та глибока була спрежду, — така вона й тепер. Колись по ній ріс очерет, як ліс, і водились бобри й виндихи. Біля
- ↑ Я. П. Новицький. „Народня памьять“.
