доіхавши до Закутного Лиману, повернути у Кушугум та, пропливши по р. Бандури, повернути у Домаху, а з, Домахи у Мирошника; останньою ж річкою, або виіхати знову в Дніпр або в село Кушугумівку.
З озер в сьому закутку Великого Лугу треба зазначити Оріхове, що лежить трохи вище села Балабина. Зветься воно так через те, що у ньому багато росте водяних оріхів. На вигляд ті оріхи схожі на бараболю, тільки з корінцями, мов у цибулі. Їсти їх можна печені й варені. Озер з назвою Оріхове у Великому Лузі дужє багато, і оріхи ростуть по них ще й у наші часи. Останні озера горішнього кутка (а іх чимало) звуться здебільшого по прізвищах тих запорожців, що осіли побіля них на грядах[1]). З після зруйнування Січі, наприклад: Тригубівське, Цимбалове, Сухинине, Тарасівське Бережнівське, Кононове й инші.
Коли запорожці, що до зруйнування Січі сиділи зімовниками понавколо Великого Лугу по балках та байраках, довідались після зруйнування Січі, що грунти іхні помезжовані вже на панів і що діти іхні будуть кріпаками, вони покидали свої хати й перейшли у Великий Луг, маючи надію, що там пани іх не знайдуть, але пани знайшли іх і там, а позаяк запорожці нізащо не хотіли визнавати себе кріпаками, то пани погодилися здебільшого на тому, що віддали сухі гряди Великого Лугу, по котрих запорожці вже побудували собі хати, — ім у оренду за невеликі гроші, і старі діди доживали там віку, рибачучи та викохуючи
- ↑ Сухі місця.
