на думку млявого теперешнього покоління, тільки наслідком чарів.
Коли вийти за село Капулівку на гору, або на старе запорожське кладовище, то можливо побачити один з найкрасивіших краєвидів на Базавлуг. Чортомлицький ріг вліз майже в середину плавні: скільки оком глянь на схід, захід і південь, простяглися зелені, просторі луги, помережані блискучими протоками Дніпра. Ті протоки то збіраються до купи в озера й лимани, то знову розбігаються у ріжні боки, ховаючись за високими, кучерявими деревами. Тут на очах ваших притулок звіря, птиці й риби з йогоча рівним повітрям, з пахощами води й рослини — те, що ми звикли звати раєм; хоч зрозуміло, що в сьому запорожському раі є й неприємні за для людини подарунки, а-саме: у місяці маі — мошкара, а у літо комарі.
У весняну повідь Бачавлуг з Чортомлицького рогу здається морем, по якому високі урочища стоять островами, і тільки на півдні, по-біля колишньоі Мамай Сурки, бованіють степові могили.
Саме Городище Старої Січі, звідсіля, здається, потопас серед зеленоі пущи та натовпу річок, що збіглися до нього. До року 1709 золотий хрест січовоі церкви звеселяв всю сю місцевість, тепер же острів дивиться пусткою і має досить сумний вигляд.
Місцевість по-над Великим Лугом відгравала велику ролю не тільки у запорожців, алє й у попередніх мешканців по-над — дніпрових степів. Вище по Чортомлику за 16 верств од староі Січі, біля Чортомлицьких хуторів, поміж степовими могилами є одна найбільша — Чортом-
