Перейти до вмісту

Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 3 —


5.

Твоє обличчя любе миле
Колись мені що-ночі снилось,
Тепер обличчя янголине
Бліде — від жалю так змінилось;

Смерть поцілунок свій положить
Блідий на устоньках прекрасних,
І згасне те небесне світло,
Що сяє в оченьках тих ясних.

 


6.

Обличчєм до мо́го обличчя склонись,
Хай слёзи поллються в нас спільно,
І серцем до серця мого притулись,
Хай пло́мінь єднається вільно.

Коли наші слёзи джере́лом буйни́м
В велике те вогнище зринуть, —
Я хочу в останнє тебе обійнять
І з жалю-кохання загинуть!

Л. У.



7.

Всю душу, всі бажання
Я роскажу ліле́і,
Вона їх проспіває
Для милоі моєі.

Лунатиме та пісня
У білоі лілеі,
Як щирий поцілунок
У милоі моєі.

М. С.