|
Нема журбу з ким поділить.
І Альта плаче: „Тяжко жити!
„Я сохну, сохну... де Тарас?9
„Нема, не чуть... не в батька діти!“
Не плачте, братія: за нас
І души праведних, і сила
Архистратига Михаіла.
Не за горами кари час.
Молітесь, братія!“
Молились,
Молились щиро козаки,
Щиро, як діти; не журились,
Гадали8) теє... а зробилось —
Над козаками хусточки!
Одно добро, одна слава —
Біліє хустина,
Та й ту знімуть...
А діякон:
„Нехай ворог гине!
Беріть ножі! освятили.“
Ударили в дзвони,
Реве гаєм: „освятили!“
Аж серце холоне!
Освятили, освятили!
Гине шляхта, гине!
Розібрали, заблищали
По всій Україні.10
|
