Провалявся козак,
Стрепенувся байрак,
А могила застогнала.
Ой стрічечка до стрічечки,
Мережаю три ніченьки,
Мережаю, вишиваю, —
У неділю погуляю!
Ой плахотка-червчаточка, —
Дивуйтеся, дівчаточка,
Дивуйтеся, парубки,
Запорозські козаки.
Ой дивуйтесь, лицяйтеся,
А з инпшии вінчайтеся:
Подавані рушники...
Оттаке-то, козаки!
Ой одна я одна,
Як билинонька в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі;
Тільки дав мені Бог
Красу, кариі очі, —
Та й ті виплакала
В самотині дівочій;
Ані братіка я,
Ні сестрички не знала,
Між чужими зросла,
Та вже й вьянути стала...
Де ж дружина моя,
Де ви, добриї люде?!
Їх нема, — я сама,
А дружини — й небуде!...
