Ніколи, братія, ніколи!...
З Дніпра у купі не пьємо,
Розійдемось, рознесемо
В степи, в ліси свою недолю,
Повіруєм ще трохи в волю,
А потім жити почнемо
Між людьми, як люде...
А поки те буде,
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте,
І за неї безталанну
Господа моліте.
І ёго забудьте, други,
І не проклинайте,
І мене в неволі лютій
Инколи згадайте...
|