|
Не знаю, як тепер Ляхи живуть
3 своїми вольними братами:
А ми браталися з Ляхами,
Аж поки третій Сигизмонд,
З проклятими ёго ксёндзами,
Не розъєднали нас. От-так
Те лихо діялося з нами.
Во имя Господа Христа
І Матери Ёго Святої,
Ляхи прийшли на нас войною;
Святиї Божиї міста
Ксёндзи скажені осквернили.
Земля козача зайнялась,
І кровъю, сину, полилась,
І за могилою могила,
Неначе гори, поросли
На нашій, синочку, землі.
Я жив на хуторі;
Я стар був, немощен. Послав
З табун я коней до обозу,
Гармату, гаківниць два вози,
Пшона, пшениці, що придбав;
Я всю мизерію оддав
Моїй Україні небозі
І трёх синів своїх. Нехай,
Я думав грішний перед Богом,
Нехай хоть часточка убога
За мене піде, за наш край,
За Церков Божую, за люде,
А я молитись в хаті буду.
Бо вже нездужав, сину, встать,
Руки на ворога піднять.
Зо мною, слухай же, остались
Данило, чура мій, та я,
Та Прися, дочечка моя.
|
