|
Ой люлі, люлі, моя дитино,
В день і в ночі...
Пійдеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину! не клени тата,
Не помьяни.
Мене, прокляту, я — твоя мати, —
Мене клени...
Мене не стане, — не йди між люде,
Іди ти в гай:
Гай не спитає й бачить не буде...
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То пригорнись...
Бо я любила, моя дитино,
Її колись.
Як пійдеш в села, у тиї хати,
То не журись;
А як побачиш з дітками матір,
То — не дивись!
|
