Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/338

— 306 —

Завернули ёго у тую рогожу,
Та й спустили Йвана
У ту яму глибокую
На високій могилі.
Ой Боже милий, милосердий!
А я так ёго любила…

---

Ой пішла я у яр за водою,
Аж там милий гуляє з другою.
 А другая тая,
 Розлучниця злая, —
Багатая сусідонька,
 Вдова молодая.
 А я вчора з нею,
 З сією змією,
В полі плоскінь вибірала,
 Та все й розсказала, —
 Що як мене любить,
 Женитися буде,
І до себе злую суку
 Просила в придане.
 Йване мій, Йване,
 Друже мій коханий!
Побий тебе сила Божа
На наглій дорозі!

---

Коло гаю, в чистім полю,
На самій могилі,
Дві тополі високиї;
Одна одну хилить,
І без вітру гойдаються,
Мов борються в полі…
Отто сестри-чарівниці
Оттиї тополі.