VII.
Так ти кажеш,
Що бачив Криницю
Москалеву, що ще й досі
Беруть з неї воду?
І хрест, кажеш, коло шляху
І досі Господній
Стоїть собі на роздоллі;
А не розсказали
Тобі люде там нічого?…
Вже повимірали
Тиї люде, мої свідки,
Праведниї люде;
А я й досі караюся
І каратись буду
Й на тім світі…
Ось послухай,
Доводить до чого
Сатана той душу нашу:
Як не схаменеться
Та до Бога не вернеться,
То так і ввіпьється
Пазурами в саме серце…
Ось слухай же, сину,
Про Максима праведного!
Було не спочине
Ніколи він, а в неділю,
Або в яке свято,
Бере святий псалтирь в руки
Та й іде читати
У садочок: (у садочку
Там, у холодочку,
Катерину поховали…)
Отто ж, у садочку,
За упокой души її
Псалтирь прочитає.
