|
Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квітчастим злаком! Розпустись,
Рожевим крином процвіти!...
І процвітеш, позеленієш,
Мов Іорданови святиї
Луги, зелені береги!
І честь Кармилова, і слава
Ливанова, а не лукава
Тебе укриє дорогим
Золототканним, хитрошитим,
Добром та волею підбитим,
Святим омофором своїм, —
І люде темниї незрячі
Дива Господнії побачять!
І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива:
Се Бог судить, визволяє
Довготерпеливих —
Вас убогих — і воздає
Злодіям за злая!
|
