Колись то ще, во время оно,
Помпілій Нума, римський царь
Тихенький, кроткий государь,
Втомившись пишучи закони,
Пішов любенько погулять
І одпочить, та спочивавши,
Додумать, як би то скувать
Кайдани на римлян. І взявши
Гнучкий одноліток лози,
Каблучку заходивсь плести,
На шию б то. Коли погляне —
У холодочку під платочком
Дівчя заквітчанеє спить...
Друідам нічого робить
|