|
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не рятує...
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькиї діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Як та галич поле криє,
Ляхи, уніяти
Налітають, — нема кому
Порадоньки дати.
Обізвався Наливайко —
Не стало Кривчини!
Обізвавсь козак Павлюга —
За нею полинув!
Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими слёзами:
„Бідна моя Україно,
Стоптана Ляхами!“
„Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятувати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав Ляхам знати!
Обізвався пан Трясило:
„А годі журиться!
А ходім лиш, панибрати,
З поляками биться!“
Вже не три дні, не три ночі
Бьється пан Трясило.
Од Лимана до Трубайла [1]
Трупом поле крилось.
|
