|
От-то указ надрюкують:
„По милості Божій
І ви — Наші і все — Наше,
І гоже й не гоже!“
Тепер заходились
„Древності“ шукати
У могилах... бо нічого
Уже в хаті взяти.
Все забрали любісінько,
Та лихий їх знає,
Чого вони з тим поганим
Лёхом поспішають?
Трошки-трошки підождали б,
І церква б упала:
Тоді б собі дві руїни
Разом розкопали. [1]
Друга й Третя.
Чого ж ти нас закликала,
Щоб на Лёх дивиться?
Перша.
Таки й на Лёх! та ще буде
Два дива твориться:
Сю ніч будуть в Україні
Родиться близнята.
Один буде, як той Гонта,
Катів катувати;
Другий... оце вже наш!...
Катам помагати.
Він вже в череві кусає...[2]
А я начитала.
Що, як виросте той Гонта,
Все наше пропало!
Усе добро поплюндрує,
Й брата не покине,
|
