|
В Острій Брамі. Добре було,
Та лихо спіткало:
Улюбилося сердешне,
(Було молодеє)
У жидівку молодую.
Та й думало з нею,
Щоб сёго не знала мати,
Звичайне побратись,
Бо не можна ради дати.
Що то за проклята!
Мов змалёвана сиділа
До самої ночі
Перед вікном і втирала
Заплакані очі:
Бо й вона таки любила;
І страх, як любила
Та на бульвар виходила
І в школу ходила
Усе з батьком, то й не можна
Було ради дати;
І банкир якийсь із Любська [1]
Жидівочку сватав —
Шо тут на світі робити?
Хоч іти топитись
До Закрету: не хочеться
Без жидівки жити
Студентові. А жид старий, —
Ніби теє знає,
Дочку свою одиночу
В хаті замикає,
Як іде до лавок в-ранці
І найма сторожу
Стару Рухлю. — Ні, небоже:
Рухля не поможе!
Уже де вона на світі
Роман сей читала
|
