|
За те хиба що привела?
А моя свою дитину
Сама доглядала,
А пьяного свого князя
І не допускала.
Мов яблучко у садочку
Кохалась дитина,
І говорить уже стала,
І вчила княгиня
Тілько „мамо“ вимовляти,
А „тато“ не вчила...
І книжочок з кунштиками
В Ромні накупила,
Забавляла, розмовляла,
І Богу молитись
І азбуку по кунштиках
Заходилась вчити;
І що Божий день купала,
Рано спати клала,
І пилиночки на неї
Впасти не давала,
І всю ніченьку над нею
Витала, не спала.
Надивлялась, любувалась
Княжною своєю...
І жениха їй єднала,
І раділа з нею,
І плакала. Довгі коси
Уже розплітала
І, лишенько, свого князя
Пьяного згадала
У мундирі, та й закрила
Заплакані очі.
А дитині ніби сниться,
Мов вимовить хоче:
— Не плач, мамо, не розплітай
Мої довгі коси —
Посічуться... — Що день Божий
|
