Ця сторінка вичитана
— 109 —
|
- ↑ Так день, і тиждень так минає
І може, друже мій, от-так
Минуть останнії літа!...
Я перед Богом сповідаюсь,
За правду на світі караюсь
І не клену долі,
Тільки Господа благаю:
»Не дай, Боже, в чужій краю
Згинуть у неволі!« (Рук. вар.) - ↑ Я буду знову сповідати
Свої гріхи, і як мені
Доводилось на чужині
В неволі, в каторзі каратись;
А все за того пьятака,
Що вкрав маленьким у дьяка,
Та за вірші отті прокляті. (ib.) - ↑ І ти, надія-брате, (ib.)