Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/651

— 177 —

Як Бога з неба виглядать
Своёго сина, аж поки-то
Ёго в кайданах поженуть
Бульвар мести. —

 А в Рімі свято,
Велике свято! Тиск народу,
Зо всёго царства воєводи,
Преторияне і сенат,
Жреці і ліктори стоять
Круг Капитолія — і хором
Співають гимн і курять дим.
І в Капитолій із собора ^[1]
Іде сам Кесарь; перед ним
Із бронзи литую статую
Самого Кесаря несуть.

---

VII.

 Не певне видумали свято
Патріції-аристократи
І мудрий кесарів сенат.
Вони, бач, Кесаря хвалили
На всі лади, що аж остило
Самім їм дурням вихвалять. ^[2]
Так щоб вже разом доканать,
Вони на раді й присудили,
Щоб просто Кесаря назвать
Самим Юпітером — та й годі...
І написали воєводам
По всему царству: так і так,
Що Кесарь — бог, ще більш од бога,
І сказано було ковать ^[3]

---

1. ... курять дим
   З кадил і амфор. І з собором
   Іде сам... (ib.)
2. Ёго самім їм вихвалять;
   То заразом щоб доканать, (ib.)
3. І майстрові дали ковать (ib.)