|
Познає рай, познає волю
І всетворящую любов.
Така моя рада, незнаємий брате!
Смирись перед Богом, людей не займай,
Шукай собі брата у полі і в хаті
І дбай домовину, а слави не дбай;
Бо вона не спинить віку молодого
Не верне з-за літа нашої весни.
От-так-то мій друже! молись, брате, Богу
І мене в молитвах твоїх помьяни. [1]
Коло осіннёго Миколи,
Обідрані, трохи не голі,
Бендерським шляхом у-ночі
Ішли цигане; а йдучи —
Звичайне вольниї — співали.
Ішли, ішли, а потім стали
Шатро край шляху розпьяли, [2]
Огонь чи-малий розвели
І кругом ёго посідали:
Хто з шашликом, а хто і так...
За те він вольний, як козак
Колись то був. Сидять, куняють,
А за шатром в степу співає
Неначе пьяна з приданок
До-дому йдучи молодиця:
„Ой у новій хаті
Полягали спати:
Молодій приснилось,
Що мати сказилась,
Свекор оженився,
Батько утопився...
І!... гу!...“
|
