Возьміть ёго та оддайте
Старшому за сина.
Возьміть ёго… бо покину,
Як батько покинув, —
Бодай ёго не кидала
Лихая година!
Гріхом тебе на світ Божий
Мати породила;
Виростай же на сміх людям!“
На шлях положила:
„Оставайся шукать батька,
А я вже шукала.“
Та в ліс з шляху, як навісна!
А дитя осталось,
Плаче бідне… А москалям
Байдуже, — минули.
Воно й добре; та на лихо
Лісничі почули.
Біга Катря боса лісом,
Біга та голосить;
То проклина свого Йвана,
То плаче, то просить.
Вибігає на возлісся;
Кругом подивилась,
Та в яр… біжить… серед ставу
Мовчки опинилась.
„Прийми, Боже, мою душу,
А ти — моє тіло!“
Шубовсть в воду!… По-під лёдом
Геть загуркотіло.
Чорнобрива Катерина
Найшла, що шукала.
Дунув вітер по-над ставом —
І сліду не стало.
То не вітер, то не буйний.
Що дуба ламає:
