Сторінка:Коковський Франц. За Україну (збірка) (Львів, 1934).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ОСТАПКОВА ЖЕРТВА.
I.

Всі події збувалися наче лискавкою.

Ще не забув Остапко тої святочної хвилини, коли разом з родичами був на Софійському Майдані, де відбувалося проголошення єдности українських земель, аж тут на місто насунула большевицька навала, що вбилася Киянам добре в память. Кілька довгих місяців тривало панування большевиків. Але з розмов родичів виміркував Остапко, що має прийти якась зміна.

Докладно не розумів Остапко цих розмов, а як коли запитав про те маму чи батька, чув усе відповідь:

— Маєш на це ще час!

І хоч як хитрував Остапко своїм тринацятьлітнім мозком, хоч як заходився з пестощами коло мами — не міг нічого довідатись. Забігав до своїх шкільних товаришів, з якими більше дружив, але й вони