Яка є радість! Яка є радість!
Сонячні, гарячі язики
лижуть губів екстазність
і під ноги кладуть цинк.
Як папіроску з димом
палиться один лише раз.
Життя то є тином
відгородженний сад.
Груди у жінки башти на фоні
шумливого міста, де страсті чани,
я цілую рожеві долоні —
вони теплі, як в спеку лани.
У полі пишається синій будяк
— згадок моїх каламуть.
Червоні Ченці осідлали коняк,
щоб браму в прийдешнє жбурнуть.
Я люблю жінок вродливих
з фіялковпм загаром зіниць —
тембр грудей упругих, мінливих
мов бриліянтових зірниць.
Й осяяні сонцем зливи
— весняную повінь.
В голім тілі страсті звиви
— вогневі струмні.
