зупиниться коло стовпа, вип'є коряк меду, чи горілки, калачем закусить, візьме кий, ударить раз винуватого по спині, та й пішов своєю дорогою. „А вже в їх таке було прокляте заведеніє”, розказують було старосвітські люди, „що як сім раз одважить киякою, то хліба більш не їстимеш”. Рідко, рідко траплялось, що жоден братчик до ківша не доторкавсь а прохо́див мимо, мов і не бачив нічого. То було просто́їть бідний тімаха своє врем'я, одв'яжуть та й прав. Тільки, щоб заслужити таку ласку в товари́ства, треба було козакові незнать яким бути рицарем. Правда, й Кирило Тур був у Січі не послідущий, був козак-душа, а не братчик, та й вина ж його була дуже тяжка: більшої вини й не було, здається, в запорожців над оте скака́ння в гречку. Тим то інший братчик, хоч і жалував дуже козака, та щоб не розплоди́всь такий гріх між „молодиками”, ішов і бравсь за кий. Хіба вже, зглянувши на Кирила Тура, перемагав своє жорстоке запорозьке серце. Знаєте, чи раз же то дово́дилось укупі яку пригоду на диких полях терпіти, або один одного з біди визволяти? Так, згадавши старовину, братчик і руку опускав, і мов не він, од стовпа одходив.
Ще ж до того беріг Кирила Тура од лихої халепи й побратим його, Богдан Чорногор. Цей, хо́дячи круг стовпа, одного зупинить покірним проха́нням, другому попрікне́ про якунебудь Кирилову послугу, а на іншого блазня то й посва́риться; то такий, знаючи чорногорське завзяття, і оді́йде, мов кіт од сала, хоч би й рад горілки покуштувати. Благаючи іншого ота́мана, аж слізьми обливавсь вірний Турів побратим; а в Січі великого сто́яло таке щире побратимство.
Як ось іде просто до стовпа батько Пу́гач. Цього похмурного дідуга́на не посмів Богдан Чорногор нічим попрікнути; а де вже на йо́го сваритись? Хоч же б його й бажав благати, то й язик не ворочається. Так як молодий цуцик ховається під ворота, побачивши старого сусідського бровка́, так бідний чорногорець оступивсь геть, даючи́ дорогу жорстокому дідові. А той прийшов до стовпа, випив коряк горілки, іще й похвалив, що добра горілка, закучив калачем, узяв у руки кий.
