українським історичним романом, хоч історичних романів за майже сто літ появилося в нас чимало. „Чорна рада“ — це вислід основних Кулішевих історичних студій із XVII ст., тимто тло, події і люди того часу змальовані в романі дуже правдиво і надзвичайно живо (подібно, як правдиво і живо змальоване XVIII ст. в повісті „Михайло Чарнишенко”).
Сюжет роману — це трагічні події 1663 року. Тоді Україна, виснажена безнастанними війнами, всередині розсварена, політично розбита й обезголовлена (після смерти Б. Хмельницького не було вже на Україні жадної йому рівної постаті), кривавилася у страшній громадянській війні, підсилюваній Польщею і Москвою, війні тим страшнішій, що була це не тільки національно-політична боротьба, а й соціяльна револьта. На історичному тлі цих бурхливих подій виснував П. Куліш майстерну фабулу роману, багату на різні цікаві епізоди тогочасного українського життя і побуту, та вивів низку дійових осіб — добре обдуманих і змальованих типів, що з них Шрам, Пугач, Черевань, зокрема ж Кирило Тур, приковують до себе увагу читача — він їх постатей нелегко забуде. Знов же такі постаті, як Сомко, Леся, Петро, як позитивні типи роману, на яких Куліш зосереджує свою симпатію, викликують симпатію і в читача, і читач боліє їх смутками та тішиться їх радощами.
З-поміж усіх цих персонажів треба зокрема звернути увагу на постаті Сомка, Шрама і Брюховецького. Сомко — це уособлення і носій всенаціональних українських змагань. Його підтримує Шрам — пан-отець і полковник, що як треба — то символізує народну мораль, а як треба — то і лицарськість. Знов же Брюховецький — це карієрист, демагог, ставленик юрби, т. зв. „черні”, піддержуваний Москвою. Звідси різкий осуд Брюховецького, черні і низового козацтва, що в той час уже починає підупадати і тратити свою верхівну ролю. Цій голоті і низовикам протиставить Куліш городове козацтво, в якому бачить носія національно-державницької думки. Та не вважаючи на критичне наставлення до Запорозької Січі, помітне все ж таки і тут у Куліша давнє захоплення лицарськістю, буйністю і розмахом запорозького козацтва.
А взагалі треба сказати, що Кулішеві в цьому творі