за повіт панський між Гетьманом Виговським і Річпосполитою, яка тоді, бувши в дуже скрутному стані, мир з Україною за всяку Ціну хотіла заключити.
„До Пинська мою залогу посилаю — пише з Чигрина 19 Грудня 1657 р. Гетьман Виговський до представника Річпосполитої Бєнєвськоґо — панів шляхти тамошньої добровільну просьбу вдовольняючи і прийняту нами на себе повинність нашу — ними опікуватись — виконуючи. Одначе думаю, що це не розгніває проти нас Короля і Річпосполиту, ані не стане перешкодою в наших переговорах, бо шляхта пинська, підчас минулих заворушень, без всякого з нашого боку примусу заключила на певних умовах союз з нами і тому ми тепер за нею, яко за власними нашими, стоїмо і заступаємось“.
На це противна сторона, словами литовського гетьмана Сапіги заявляла, що влука пинського повіту з Військом Запорожським це акт незаконний тому, що його заключив один тільки маршалок бльський зі своїм товаришем, перевисшивши дані йому шляхтою пинською уповно важеня, і що шляхта ця „козацької протекції“ собі не бажає.
У відповідь Гетьман Виговський виступає в обороні бльського якого „одвага, рани і заслуги“ — пише він до Бєпєвського — мабуть забуті деякими його одноповітниками, коли вони його тепер перед Королем очернюють і знеславлюють, кажучи неправду, що він їх в неволю запродав. І щоб показати, як дійсно було діло, обіцює Виговський послати Королеві оригінал інструкції, даної бльському шляхтою пинською: „автентик їхніх підписів, з якого видко, наскільки усильно вони його просили, щоб взяв на себе функцію посольства до славної памяти Антецессора нашого, а не, як обмовці кажуть, що він їм силоміць свою волю накинув“. „І дивлючись на образу того зацного старика — продовжує далі Виговський — серце нам од болю стискається, бо ми бачимо, що в Річпосполитій, як і давніще, правда стоїть у порога, а калюмнії одні до дверей добиваються, а другі в покоях з почестями приймаються. Отже, що не мав досі Маршалок бльський своєї невинности оборонця, то тепер ми за ним пильно заступаємось так само, як і за ипшою шляхтою, яка разом з Паном Маршалком стоїть під підозрінням, і домагаємось, аби вони були виправдані, бо ми їх ніколи не покинемо і не допустимо, щоби вони через союз з нами мали терйіти кривду в своїм гонорі і в своїх маєтках“. 276) [1]
- ↑ Лист Виговського до Бєнєвського 19 XII 1657 р. в Памятниках К. Ком. т. III ст. 253 і краща копія в Арх. Чарторийських сdх 2446 f. 91. Тамже в Памятн. т. III листи Сапіги (ст. 260, 263, 275) і реляція Бєнєвського (ст. 269—270), в якій він між иншим радить вище згаданий лист Виговського, йому присланий, заховати до слушного часу, щоб згодом доказати ним факт „зради пинської шляхти, яку дехто намагається заперечити." А поки що нарікає він на Сапігу, із за якого може розбитись його миротворча праця (вище примітка 273).
