Московсько-польський мир порушував усі найважніщі політичні інтереси України; він за одним заходом валив великі державні плани Гетьмана. Москва ставала союзницею Польщи. Значить для України мілітарний союз із Москвою, звернений проти Польщи, тратив усяку вагу й значіння; значить для обєднання в козацькій державі всіх руських земель Річипосполитої протекція царська ставала не тільки зайвою, але навіть небезпечною і шкідливою. Алеж одночасно поза цим мілітарним союзом проти Польщи нічого иншого з Переяславської Умови не осталося. Бо протекція царська, як символ унезалежненя від Польщи, вже давно відограла для України свою ролю. Україна „сусідніми володарями“ вже була признана незалежною державою і постійні зносини Гетьмана з ціми володарями стали офіціяльним, всім відомим і нікого вже не дивуючим фактом…
Крім того московсько-польський союз звертався проти нового союзника України — Короля шведського Карла Ґустава. Він, скріпляючи Польщу супроти Швеції, тим самим ослаблював Україну. Вкінці, що найважніще, обезсилена в той спосіб Україна мала стати офірним козлом нової польско-московської згоди. Всі українські державні змагання мали бути спільними силами нових союзників здавлені і сфера польських та московських впливів на наших землях за обопільною їх згодою поділена.
„Козаків самі в послуху не вдержите, а тоді буде і нам і вам тяжче; стане з них новий Крим, коли вони турецьку приймуть протекцію… Ці люде (козаки), як дикі звірі: треба їх наперед обласкавити, а потім уживати. Коли вони зрозуміють, що ви їх хочете мати, не будуть ані вашими, ані нашими. Ви самі перестерігали нас, що вони зі Шведом і Ракочим порозуміваються; певне до них, або до бісурменів підуть“ — так формулували у Вільні царські бояри перед польськими мировими уповноваженими конечність відступленя Москві частини козацької України.[1])
- ↑ Арх. Чарторийських cdx 2113: „Respons poslów polskich 6. IX“. „Komisarze do króla, podkanclerzego і wojewody wileńskiego z Niemieży 10. IX.“, і т. д. Пор. Кубаля: Wojna brandeburska і najazd Rakoczego ст. 40, 43
