|
Як виїхав на Вкраїну |
Ну! а пісня „Стоїть явір над водою“, де розказує ся, як загинув козак, що поїхав у Московщину. Співає ся в тій пісни так:
„Ой, поїхав в Московщину,
Та там і загинув;
Свою милу Україну
На віки покинув…
Або знов пісня про козака Швачку, проводира Гайдамаків, що бив ся з Ляхами і якого зловило московске військо, що прийшло на поміч панам-Ляхам та віддало його Ляхам на муки. Сьпіває ся там, в тій пісни:
Ой, побрали та попарували,
Та повезли возами —
Ой, оглянеш ся на ту Україну
Тай обіллєш ся сльозами.
Ой, забрали тай попарували
Як тих голубів у парі,
Гей, засмутилась уся Україна
Як те сонечко в хмарі.
І таких пісень, де нашу землю сам наш нарід називає Україною, ще й „своєю“ і „милою“ Україною, є не сотки, а тисячі. А піснї ті самі поважні, старосьвіцкі, зложені нашими дїдами і прадїдами, які добре знали, за яку вони землю лють свою сьвяту кров!
Отже сам нарід своїми піснями дає найлїпший доказ, що „Україна“ се наша народна назва, стара назва нашої землї. Тому назви „Україна“ не цураймось, але вживаймо єї зарівно з книжним, старим словом „Русь“. Хто-ж каже народови цурати ся назви „Україна“, той каже нам цурати ся
