Перейти до вмісту

Сторінка:Майк Йогансен. Луб'яне решето (збірка, 1929).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
РЕЗОЛЮЦІЯ
 
(Оповідання з римського життя)
 

Квінт Люцій Публікола, римський громадянин і патрицій, сидів на сірім камені на березі Євксейнського Понту, сиріч Чорного моря. Перед ним стояла Сибілла і розмахувала, віщуючи, руками над триногом. Вона одверзла вуста свої й сказала:

…І ти побачиш майбутнє, страшне й дивне, якого зроду не бачив ізвіку свого…

У цю мить неначе вдарило Квінта Люція Публіколу фінкою під шосте ребро. Він поточився і впав нестямний…

Коли Квінт Люцій Публікола, римський громадянин і патрицій, очуняв, то по дорозі, що стелилася ген з-під його очей, лежали дві довженні залізяки. Щось загуркотіло. Вперше член фамілії Люціїв на свої очі побачив товарний поїзд. Та Квінт Люцій Публікола був стоїк.

— Непогані колісниці і чималенька їх купа, — похвалюючи промовив римський муж. — Та ледве чи Гай Люцій Цесар міг би підкрастися до галлів з таким торохкотінням і гуркотом. Сильне роздовбані колісниці.

Оце сказавши, Квінт Люцій Публікола нашвидку застібнув ґудзики на своїй сенаторській тозі, ухопився за поручні й поїхав з останньою колісницею. Правда, просто перед його очима заманячив напис: