стямитися, а ввечері сказав на мітінгові таку проповідь, що заробив собі голосної слави, бо ніхто, навіть старі люде, не зрозуміли з неї ні слова. Тьотя Поллі росказала все, хто я та яке моє життя було, а я ще й сам повинен був росказати, в якому я був скрутному становищу, як пані Фельпс уважила мене за Тома Сойєра. Тут пані Фельпс перепинила сама:
— Будь ласкав, називай мене й далі — тьотя Саллі: я так до цього звикла.
— …і от як тьотя Саллі вважила мене за Тома, я повинен був потакувати, — иншого способу не зоставалося; та я й знав, що він не розсердиться. За-для його це навіть зручно, бо це таємниця, він з неї зробить цілу пригоду і буде дуже задоволений. Так воно й сталося. Він сам сказав, що він Сід, і справа владналася дуже гарно.
Тьотя Поллі засвідчила, що стара панна Ватсон справді пустила Джіма на волю; таким способом було виразно видко, що Том Соєйр зняв усю цю колотнечу тільки на те, щоб визволити уже й так вільного негра.
Тьотя Поллі оповіла, що як тьотя Саллі написала їй, що Том та Сід доїхали добре, вона ніяк не могла зрозуміти, що це значить. В неї зараз же з'явилася думка, чи не вигадав цей пустун якоїсь нової штуки. От і довелося їй тягтися самій — лехко сказати — за
