Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/220

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 210 —

платня мѣдяными гро̂шми, а на Украинѣ у насъ такихъ грошей не беруть нѣде. Ото жь царски̂ ратники, попропивавши усе, съ чимъ прийдуть, разъ-у-разъ обкрадують нашихъ людей; багато людей пустили вже вони крадѣжкою въ старцѣ. Нѣякимъ побытомъ не можна зъ ними вжитися; доведуть вони до чогось не доброго; або козаки й мѣщане знимуться и повтѣкають, або й ще го̂рше буде. Онъ у Нѣжинѣ и въ Черниговѣ побудували во̂друбно, на одшибахъ дворы за для ратнико̂въ; а въ Переяславѣ вони кватирують по козакахъ, та по мѣщанахъ. Нехай и въ Переяславѣ збудують имъ такій дво̂ръ“. До самого царя писавъ Сомко жалѣнє на ратнико̂въ и писавъ не выбираючи сло̂въ: „Мы вѣрни̂ по̂дданки вашого величества; сто̂лько вже лѣтъ по̂дставляємо свои головы, кровь свою ллємо, добро своє во̂ддаємо, сами̂ тиняємося голи̂ и боси̂ и въ конець доходимо до руйнованя, все отсе черезъ злодѣйства во̂дъ вашихъ ратнико̂въ. Наро̂дъ нашь черезъ грабованє, та черезъ крадѣжки ратнико̂въ порозбѣгався по всѣмъ усюдамъ. Ско̂лько въ одному Переяславѣ стоить пустками дворо̂въ, бо господарѣ, покидали ихъ и порозходилися, не переносячи великихъ кривдъ и утиско̂въ. Вже и останни̂ мешканцѣ замѣряються повтѣкати.“ Царь вырядивъ въ Переяславъ стольника свого Бунакова, що бъ выслѣдивъ. Бунако̂въ то̂лько одного ратника Якушку Нечаєва велѣвъ выбити кнутомъ за злодѣйство; а бо̂льше бъ-то нѣкого зъ ратнико̂въ не було виноватого въ злодѣйствѣ.

Сомко выяснивъ тодѣ, що переяславски̂ люде, якихъ покривджено, або повмирали вже, або въ полонъ попалися, отъ черезъ що й выйшло такъ, нѣ бы нема покривдженыхъ. А Москалѣ зъ сего вывели таке, що Сомкове жалѣнє свѣдчить, що во̂нъ недолюблює Москалѣвъ и московского уряду. Москва запевнилася, що Сомкови нѣ въ чому не можна няти вѣры.

Москва була певна, що на всѣй Украинѣ самый прихильный до неи и певный чоловѣкъ єпископъ Методій. А Сомко тымъ часомъ разъ-по-разъ писавъ на Методія въ Москву и просивъ заборонити єму втручатися до во̂йсковыхъ справъ. Ладыжиньскому Сомко мовивъ: „Коли царь не накаже Методієви, що бъ во̂нъ выбрався до Кієва, не перебувавъ на украиньскихъ мѣстахъ и не бувъ на радѣ, то инакше нѣхто не поѣде на раду. Черезъ такого баламута намъ не можна служити