співробітник „Комсомольської Правди“ — Корольков.
Коли перший викликав у поліцаїв досить тривожний погляд, то, побачивши другого, молодий голяндець так голосно зареготав, що того реготу не почув лише сам Корольков, вся увага якого була сконцентрована на тому, аби вчасно „змитися“ за ріг вугільної повітки. У той момент, коли поліцаї кинулись затримувати Радзіховського, Королькова не стало. Лише години за три чи чотири його, всього спітнілого, стомленого, але й надзвичайно радісного, приставили на „Літке“ під конвоєм поліцая.
Він небагато розповідав про свою одисею. За рогом вугільної повітки метнувся в інший бік, натрапив на автомобіль з малайцем-шофером. Сів в авто й на мигах, та за допомогою кількох німецьких слів, наказав їхати. Проїхався по острову, бачив красиві пальмові гаї, чудесне гірське озеро. В одному місці випив шклянку поганючого пива, за що мусив оддати доляра.
Потім, коли шофер повернув до міста, на першому таки кварталі його затримав полі-
