коркові рятівничі пояси, сиділи посередині й були в центрі уваги.
Туман і штурма загрожували нам аварією та багатьма неприємностями. Вже понад годину ми йшли морем, часами берег ховався від нас, але потім ізнову визирав то відлогою косою, то крутою високою стіною, що об неї могутнім прибоєм розбивалися хвилі. Ми не наважувалися наближатися до цих берегів. Вмить нас могло захопити прибоєм, розбити об скелясті кручі, й не можна було навіть мріяти вибратись тут на землю.
Перевантажуючи вугілля з „Якута“ на „Літке“, викидали в заточину багато солом'яних мішків. Тепер час од часу вони попадалися нам, спливаючи на хвилях і загрожуючи замотатись у лопатях нашого ґвинта. Але найгірше було, коли зовсім несподівано для всіх із рук Чепка вислизнуло стерно й, підхоплене хвилею, попливло від нас. Ми залишилися без стерна. Матрос узяв весло й спробував ним стернувати, та з того нічого не виходило. За кілька хвилин упевнившись, що заміна стерна звичайним веслом потребує
