пеєць. Коли байдарка підійшла до корми, де наш екіпаж збився натовпом, то побачили, що всі троє були европейці, лише двоє одягнені в тубільний одяг: один, правда, в пенсне, без шапки, світив лисою головою. Третій був одягнений по-европейському.
— Отой без шапки, Ушаков, начальник острова, — шепотів Омельченко.
Справді, то були — Ушаков — уповноважений Далькрайвиконкому, лікар Савенко та мисливець Павлов.
У кают-компанії стовпилися навколо Савенка та Павлова. Ушаков, разом із Мінєєвим, новим начальником острова, що його ми привезли, подались до капітана. Треба швидко було обмірковувати, що робити на острові, як провадити вивантаження, будувати нові будівлі, адже накрижникові небезпечно залишатися тут довго.
А тим часом ми засипали остров'ян сотнями запитань. Вони були не від того, щоб і нас розпитати, та нас було більше.
З коротких окремих відповідей дізналися за життя цієї далекої колонії.
Виявляється, — їм харчів вистачило до
