розчищати свою путь до тамбуру. Уже дійшовши дверей, я відчув, що мене щось придушило: мої ноги замів сніг. З цієї крижаної колиски я ледве видерся й втратив рештки сил, щоб рити сніг далі.
Нарешті, потрапив до тамбуру. Тут тихо. Я струшую з себе сніг, знеможений до непритомности, йду до кімнати. Барометр показує 709,4.
27-го грудня 1927 року.
Четверту добу — хуґа. Температура трохи підвищилась.
Сьогодні о 9-й год. вечора спіртовий термометр показав 44,8°C. Всі ці дні, підкопуючись тричі на день, ходжу на станцію. Не вважаючи на надлюдський мороз і побоювання задихнутись — спостережень на станції не залишаю.
За ці три дні відморозив собі три пальці на руках, щоку та ніс.
Коли ж, нарешті, припиниться хуґа?
Я відчуваю, що за кілька день утрачу сили…
8-го січня 1928 року.
Вночі хуґа притихла. Сьогодні вперше за