жири Ушаков та Савенко з дружинами й дружина мисливця Скурихіна з маленькою дочкою вже перевозять свої речі до накрижника.
На судно приходять ескімоси та чукчі. Молодиці з татуюванням на носах, щоках та підборіддях подібні до дівчаток, і не віриться, що це вже самостійні господині, й що вони мають дітей. Маленький, чорноокий хлопчина, чийого прізвища я ніяк не можу вимовити, чарує всіх своїм жалібно-засмученим виразом очей. Його батько десь у заточині Лаврентія. Сюди його привіз дід, який його дуже любив. Дід помер, і хлопчина лишився сиротою, блукаючи по яранґах своїх сестер, що з них одна одружена із Старцевим, а інші дві живуть самостійно, самі полюючи на песця, моржа та ведмедя.
Мисливець Скурихін прощається з дружиною та дочкою на три роки. Він іще залишається на острові. Цей енергійний, міцний чоловік — кращий мисливець Вранґеля. Сам один здав на факторію за три роки півтораста песців.
3/ІХ. Вітер з моря гонить у заточину кригу. По обіді катер, що буксував кунгаса з людьми
