Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/251

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Автор відступає де у чім від загальних поступових засад. Щож! Чи не бачимож ми, що не тільки поодинокі громадскі діячі, але й цілі партиі, силкуючись досягнути головноі ціли и почуваючи себе слабійшими, мусять часом давати своє вотум тому, що відкидають у засаді. Остро ставляти самі чисті принципи може або сильний, або теоретик. Брошюра могла дати нагоду до критики поглядів автора и навіть до горячоі полеміки, але не могла (коли спокійно зважити) бути підхопленою, як претекст до маніфестациі. Таке поступованнє може стати на перепоні усякій поєдинчій инициятиві; з такого поступованя міг би повстати розбрат, колиб з другого боку не знайшлося досить патріотизму и тверезого погляду, — розбрат, против котрого ми не можемо заздалегідь не протестувати усіми нашими силами, узнаючи ёго згубним у будущині, як для го-