пустив пригоди, в галицкій хроніці в К. Толеграфѣ звернути увагу на сю фантастичну мальовку в промові В. Барвінського, й порадив єму познакомися з реальною історією Украйіни. Він, конечно, образився моєю заміткою і тепер так не вмів зволодати своім самолюбством, що серед народовського мітінгу перескочив від таких справ, як комунізм ітп. до своєі особистоі справи.
Я мав іще одну пригоду заочно стикнутись з В. Барвінським і обмінятися з ним листами. Сектанство на Украйіні потрібувало украйінських перекладів евангелій і Псалтиря, не маючи котрих, наші „штундарі, шалапути“ ітд беруться до россійських
Кажуть, що тепер, після того, як д. Ол. Барвінський почав видавати Історичну Бібліотеку, де вийшли й переклади історичних монографій Костомарова, се почало змінятись. В добрий час!
