права, що витребували собі пани анґлійські у короля Івана, званого Безземельного (1215 р.) звісну Велику Грамоту про Вольности (Magna Charta Libertatum), то вийде, що вони були не богато більші нїж вольности наших козаків у 1654 р., і служили попереду на користь ще меншому числу людей.
Анґлїйська грамота була писана після бунту проти короля, через те де в чому вона виразнїще напира на права підданних перед королем, особливо на те, що король не буде брати податків без того, що-б не згодилась рада земська. Одначе про права і вольности осіб, громад і городів, і в анґлїйській грамотї не виразнїще сказано, нїж в нашій. Деякі слова анґлїйської грамоти мов би слово в слово такі самі, як в українських козацьких умовах з царем; ось напр. пункт 1) по котрому обіцяється, що церков анґлїйська буде вольна і вживати-ме усї свої права і вольности, і що нїхто їх не дотикати-меть ся; або пункти 2, 16, 48, 49, у котрих король каже: „ми подарували усїм нашим вольним підданним у королевстві Анґлїї за себе і за наслїдників усяку вольність, котру пересчитуємо далї, — ми даруємо усїм городам, містечкам і селам їх старинні права і привилїї, — наперед нїхто не буде нї задержаний, нї увязнений, нї в кого не однїметься добро його, нї права, нї вольности, нїхто не буде покараний смертію, нїяким способом без суда рівним з ним людей, по законам краєвим“.[1]
І анґлїйська грамота вимовляла права і вольности найбільше баронам, панам, воякам! А далї, за
- ↑ Dufau, Duvergier et Jaudet. Collections des constitutions, chartes et lois fondamentales des peuples de l' Europe, et des deux Amériques, I, 362.
