Странній зъ городу выходить
Поночи́ одииъ:
Ми́жъ могилами, понурый,
Въ поли́ ходить ви́нъ.
Порозорении́, розрыти́
Царськи́ теремы; -—
Тысячли́тніи останки
Ви́дъ старовины!
Поми́жъ ними е́ старійшій
Ви́шчій вси́хъ курганъ
Его голову пробиту
Покрыва́ туманъ;
.....................
.....................
Черезъ мосуръ, черезъ камни́
Странній въ склепъ війшовь.
Излякавшись, выли́тае
Круглоокій птахъ
Якъ тамъ жутко ! Якъ тамъ вохко
По си́дыхъ сти́нахъ!
Странній си́въ , — отъ пови́вае
Въ склепъ тихій ви́трець;
Странній очи́ пи́дни́мае :
Передъ нимъ мертвець!
Ти́нь высока, ви́тряная.
Видно скризь іи;
Очи́ сви́тятся , якъ трухле
Древо въ осени́.
Странній.
Хто се?
