13
Читанка з історії України.
цілком своє реальне значіння. Де які натяки на них можливо спостерігати і в сучасности, як напр. спогади про рід в весільних піснях (№ 40. „із споминів про стародавній побут“).
Традиціі родовоі організаціі, можливо, були підвалиною і иншоі груповки населення — по племенах. Але в старій Руси ми вже не застаємо слідів широких родових об'єднаннь: вони ослабли або й зовсім зникли за часи колонізаціі, яка, взагалі, спріяла нищенню старих родових традицій; племена ж, що виступають перед нами в IX—X. в. зформувалися під впливом географічних, колонізаційних обставин а також і ріжниці етнографічноі, хоч, звичайно, не варто іі занадто перебільшувати. Можливо зазначити ще одну організацію, яка утворилася з часом на грунті родини — дворища, сільську громаду. Вона виросла з групи самостійних одиниць дворищ, що були звязані сусідством, економічними, а почасти й кревними звязками (до організаціі такого типу можна віднести „вервь“ Рус. Правди І). Принціп територіальний — сусідство — стало підвалиною і ширшоі організаціі — города (огорожені місця, центри оборони й суспільно-економічного життя), та система городів. Ці системи міст розвинулись не однаково по ріжних місцевостях в залежносте від культурного та економічного стану людности у Полян, у Сіверян та деяких инших племен, вони дуже рано заступають стару організацію по племенам, у других же, як напр. Деревлян, остання заховується довго. Таким чином городський, чисто територіяльний устрій зустрічається з племінним і з комбінаціі іх утворилося групування по землям — волостям: племінні одиниці з мало розвинутими мійськими центрами було притягнуто до сусідніх центрів инших племен (Деревляне напр. до Киіва), або, навпаки, інтенсивний розвиток міст мав своім наслідком поділ певноі племінноі одиниці на частини (Сіверщина напр. поділилася на дві частини: чернигівську та переяславську землю).
Політичний лад в часи розселення був примитивний: не було вироблено ані сильноі влади, ані трівкоі військовоі організаціі. Політичний устрій спирався на рід та плем'я: старшини родів племени мали велике значіння, на іх зборах та на ширших вічах, де вирішалися всі важливі справи, які вимагали спільноі діяльносги декількох родів або племен; „не правляться одною особою, але з давних часів живуть громадським правлінням і для того у них всякі справи в добрі чи в злі рішає громада“[1].
Поруч з цим бачимо племінних князів; иноді під час подій, які вимагали спільноі діяльности від цілоі групи племен, один з них, можливо, проголошувався загальним керовником або отаманом, але об'єднання такі були не трівкі.
Утворення системи міст, про яку була розмова, та територій, звязаних з ними, не внесли значних змін в попередні політичні відношення і так само як і раніше існують поруч віче та князь. Таких князів, натякає літописець, зустрічалося чимало ще до зформування киівськоі держави, але влада іх була невелика і у всіх важливих випадках на перший план виступає віче, а подекуди, поруч з ними, могли існувати волости і без князів, якими керували „ліпші мужі“.
- ↑ М. Грушевський. ст. 366.
