|
— — — — — —
Усі одинадцять в зборі
Були під мороком віт.
Та два — стояли прозорі.
Один відбирав звіт.
* * *
Найтяжче — ще поконати
В цій ночі чорній, без дна.
Товаришу мій, брате,
Опоро моя одна!
І ловите чуйним ухом
Кроки у тьмі густій.
Одним блискавичним рухом —
На їхнє зухвале „стій“!
— — — — — —
Проклятий невиразний ранок.
Невиразні луни облав.
І простори, де наостанок
Зацькований вовк пробігав.
|
