СЕСТРА-ЖАЛІБНИЦЯ
Досить часто навіщує в цих часах мешканців Европи страшна слабість, що її зовуть холєрою азійською, тому що до нас заходить з Азії знад Ґанґесу. Люди її дуже бояться, бо вона пориває множество людських жертв, і зброяться проти неї до завзятої боротьби, в якій являються лицарі й герої, що за одно з лицарями та героями воєнними заслуговують на подив і вдяку в потомности. В Росії, де ця страшна пошесть найгірше лютилася, заслужили собі на лицарську славу сестри-жалібниці, жінки, що з незвичайним пожертвованням і наражанням свого життя на найбільшу небезпеку несли свої щирі услуги недужим, не надіючися за те ніякої для себе заплати. Тому один російський лікар каже справедливо про них, що вони сущі Христові сестри.
Про одну таку праведну душу ось що розказує той лікар:
Що тільки появилася пошесть у Росії, утворили скрізь по повітах такі санітарні відділи, що складалися з лікаря, хірурґа, помічниць та помічників під проводом лікаря; ці відділи звалися летючки. Одною такою летючкою управляв той лікар, а між помічниками його була сестра жалібниця, що на імя їй було Ніна. Вона була з панського роду, ще дуже молода, доволі просвічена, а щира така, що її душа, серце, думки були наче на долоні. Не знати, яка причина привела її в жаліб-
