Взагалі треба сказати що усюди навіть в князівській добі де О. Я. Єфименко мусила слідкувати за своіми авторитетами й дослідувачами, ви не помічаєте іі залежности од них, бо все те, що вона викладає, перейшло через іі власну думку і тому, як казав Г. С. Сковорода, зробилося немов іі власною думкою. А до цього ще треба додати, іі чудовий, артистичний, художній стиль, що теж надає загальному відомому іі власну своєрідну форму.
З цього боку О. Я. Єфименко нагадує нам може найбільшого художника-історика наших часів — В. О. Ключевського.
І як у В. О. Ключевського художні виклади були об'єднані, органично злиті з обміркованими виявленими ним спостереженнями над ріжними сторінками російського історичного процесу, так і у О. Я. Єфименко ми бачимо й загальну концепцію украінського історичного процесу й спостереження над його окремими явищами, і все це набуває яскраву, художню форму в іі мові в іі викладанню. І коли справедливо сказано, що стиль це сам чоловік, то й книжка О. Я. Єфименко більш усього відріжняється од инших історичних начерків Украіни, що вже написані й що ще будуть написані, великим, видатним художнім талантом автора. І тому таку книжку не можливо тримати у схованці. Треба видати іі в доброму украінському перекладі хоч тепер, по смерті автора, коли за життя вона охоче дозволяла перекладати на украінську мову своі твори по історіі Украіни, написані російською мовою. Бо й справді вона сама була немов складена з двох половинок — російськоі і украінськоі, і присвятила половину свого життя рідному свойому російському народові, а другу украінському, що теж зробився для неі рідним і своім, що мусить зараз теж визнати цю росіянку з півночи своєю громадянкою.
Не дозволяючи собі робити ніяких змін в тексті книги О. Я. Єфименко я тільки де-не-де додав своі примітки, що й підписані моіми ініціялами.
Переклад „Історіі“ О. Я. Єфименковоі зроблено Б. П. Щербаненком.
Акад. Дм. Багалій.
