Тобі, Ігорю, мій брате,
Моє військо б'є чолом,
І воно в боях здобуде
Слави-чести нам обом“.
Він сказав, — заграли сурми,
Захитались прапори,
І летить степами військо,
Обганяючи вітри.
Розбігаються, тікають
Перелякані вовки,
Клекотять орли над військом,
В'ються хмарами круки.
На озерах, на болотах
Крила птахів лопотять:
Сірі гуси ізнялися,
Білі лебеді ячать.
Все віщує щось недобре,
Хтось голосить уночі,
Хтось в степу кричить: „рятуйте!“
Десь вигукують сичі.
Дух пустелі степової,
Дух степів, — великий Див,
Ворогів ховав пітьмою,
Криком вдосвіта будив.
