Вранці небо червоніє,
Наче п'є червону кров,
Налітають з моря хмари,
Вдарив грім, і дощ пішов.
Але військо українське
Не лякається негод.
Зранку ворога шукає
І продовжує поход.
Над Каялою, рікою,
Половецьке військо жде…
Знов гремить залізна зброя,
Степ від тупоту гуде.
Заспівали знову стріли,
Знов забрязкали мечі,
І земля укрилась трупом,
Половецьку кров п'ючи.
Наче вітер серед степу,
Розгулявся Всеволод…
Все забув він… пам'ятав лиш
Україну та народ.
