Раз в зимі у ліс на лови
Володимирко пішов,
І бояри зрозуміли,
Що тепер не до розмов,
Що пора за меч узятись,
Перейти від слів до діл,
І Берладника Ізана
Посадили на престіл,
І Берладник — на престолі.
В повній зброї вояки.
Зачинилися ворота,
І замкнулися замки.
І облога почалася,
Почались страшні бої…
Відбивається Берладник.
Сам веде полки свої.
Але раз загнавсь далеко,
Опинився у кліщах,
Ледве вискочив із лиха,
Ледве спасся у лісах.
